Війна вносить непоправні страшні корективи в життя кожного українця, а особливо тих, життя найрідніх людей яких забрала війна. На жаль, в нашій громаді вже теж дуже багато захисників не повернуться додому живими.
6 квітня річниця загибелі у кривавій, розв’язаній рашистами війні, нашого земляка Богдан Пацьора. Про його життя пише Барська міська рада.
Богдан Олександрович Пацьора (позивний - Старий) народився 28 грудня 1986 року в селищі Чорнобаївка Черкаської області. Дитинство та юність провів у місті Бар на Вінниччині, куди переїхав з батьками.
Навчався в Барській школі №1. Завжди був старанним активним школярем, відмінником навчання.
Мав молодшу сестру Альону, яку дуже любив. Допоки їх батьки (Юлія Казимирівна та Олександр Іванович) важко працювали, він як, старший брат, опікувався сестричкою, допомагав її виховувати, доглядав у всьому, робив з нею уроки, відводив та забирав зі школи, а при потребі навіть допомагав лікуватись.
Веселі студентські роки провів у стінах Барського автодорожнього технікуму, де навчався за спеціальністю «Організація перевезень». Потім вирішив змінити професію, переїхав до Києва та здобув вищу освіту за напрямком «Банківська справа» у Київському інституті банківської справи.
Мав щасливу та люблячу сім'ю
Ще будучи студентом Богдан одружився зі своєю коханою дівчиною Іванною. Це сталось 8 вересня 2012 року. Їх сімейне життя було щасливим, повним любові, турботи і підтримки одне одного, подорожей і нових звершень у всьому.
4 грудня 2014 року у подружжя народилась донечка Анна – татова принцеса, яка кожну секунду свого життя відчувала велику любов і підтримку свого тата. Він був першим, хто побачив її при появі на світ і завжди намагався бути поряд.
Працював Богдан за фахом «Банківська справа» досить довго, але життя внесло свої корективи і змусило змінити вид діяльності. Він організував свій невеликий бізнес – займався торгівлею.
У вільний час любив відпочивати з сім'єю та друзями. Захоплювався футболом. Любив подорожувати по Україні, більше всього любив Українські Карпати.
Війна різко змінила життя Пацьорів
З початком повномасштабного вторгнення, Богдан вже 26 лютого 2022 року добровільно і без вагань, не маючи до цього досвіду військової служби, не чекаючи повістки, став на захист Батьківщини.
Службу ніс у лавах 120-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був стрільцем 170-го батальйону.
Богдан говорив: “Ми на війні не до її закінчення, а до Перемоги”. Він безмежно вірив у Перемогу.
Побратими говорили про нього: «Богдан був сильним, справедливим, чесним і хоробрим воїном, завжди підставляв своє плече побратимам. Ми ніколи не чули від Богдана «не буду... не хочу».. чи «не можу».. Він завжди все робив, що було необхідно, до всього ставився з високою відповідальністю».
Будучи пораненим, Богдан не хотів залишати позиції і побратимів на полі бою, і був з ними до кінця.
Командування 120 бригали про Богдана: «В березні 2023 року підрозділ Богдана вийшов на Бахмут. В бою воїн ніколи не ховався за спинами побратимів, сміливо та чітко виконував всі поставлені бойові завдання, неодноразово приймав участь в евакуації з поля бою поранених бійців. Зумів зберегти не одне їх життя».
Загинув від осколковоко поранення голови
6 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання на визначеному напрямку, утримуючи свої позиції та мужньо відбиваючи атаки ворога, під час масованого ворожого мінометного обстрілу 36 річний Богдан отримав осколкове поранення голови, несумісне з життям. Перестало битися серце відважного Воїна. Тепер він в небесному легіоні.
За мужність та героїзм солдат Пацьора Богдан Олександрович Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
5 квітня у Барському ліцеї №1, де в свій час навчався Богдан, відбулось урочисте відкриття Меморіальної дошки нашому Герою Богдану Пацьорі.
Вічна пам'ять та слава Герою!
