Страшна, кривава війна мало забирає у нас найкращих, найдорожчих. І не вистачає ні слів, ні сліз, щоб, хоча б на мить, угамувати нестерпний біль втрати. Не вистачить життя, щоб навчитись жити без рідної людини. Єдине, що змушує жити, працювати – це пам’ять.
10 жовтня минув рік, як загинув наш мужній воїн, захисник та Герой Олександр Миронович з м. Бар. Про його життя пише Барська міська рада.
Олександр Дмитрович Миронович народився 17 травня 1976 року в м. Бар. Мав старшу сестру Тетяну та молодшу Ольгу. Батько, Дмитро Володимирович, працював електриком, мати, Раїса Федорівна, працювала на Барському машинобудівному заводі. Навчався в школі №3. Був дуже веселим, життєрадісним хлопчиком. Мав багато друзів. Колекціонував марки. Дитиною зумів заробити власні кошти та придбати собі акваріум. Мав мрію придбати великий акваріум, розвести багато різноманітних декоративних рибок. Цю мрію у старшому віці він таки здійснив.
В 90-х роках переїхав з родиною в с. Міжлісся, там провів свою юність.
Після школи вступив до Барського ПТУ №8 на спеціальність «Електрозварювальник ручного зварювання» 4 розряду. Після училища, в 1994-1996 роках, відслужив строкову службу в армії в м. Чугуїв Харківської обл.
Був доброзичливою, щирою, добродушною людиною. Він завжди приходив на допомогу у важкі хвилини. Міг завжди підняти настрій оточуючим.
В 2008 році познайомився з майбутньою дружиною Аллою, з якою незабаром одружився. Був дуже люблячим та дбайливим чоловіком. На жаль, власних діток подружжя не мало, але усю свою любов віддавали племінникам. Дружина та племінники були для Олександра всім на світі. Турбота про них завжди була на першому місці. Він був справжнім сім’янином, господарем, чоловіком. Завжди щирий, привітний. Мав велике серце, сповнене добром і любов’ю.
Працював на різних підприємствах. Останнє місце роботи - ТОВ «Міжлісся». У колективі його поважали.
Коли в 2014 році на сході нашої країни розпочалась війна, Олександр, як справжній патріот, пішов захищати Неньку Україну. Брав участь в бойових діях на Донеччині. Відважний, сміливий боєць, надійний бойовий товариш мужньо захищав рідну землю від ворога та його найманців. І понад усе бажав миру в Україні. Від побратимів отримав позивний «Мирон».
В серпні 2022 року Олександр знову став на захист Батьківщини. Воював на Миколаївському, Донецькому напрямках, брав участь у звільненні Херсону. Кілька разів отримував серйозні поранення та контузію.
Був людиною честі і принципів. Ніколи нічого не боявся та ніколи не ховався за чиюсь спину. Завжди говорив правду, відстоював справедливість і за нею йшов до кінця.
10 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Первомайське Донецької обл. солдат, оператор 2 мотопіхотної роти Олександр Миронович загинув.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», Пам’ятною грамотою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Його мужність, відвага і хоробрість залишаться прикладом для сучасних і наступних поколінь.
Вічна пам'ять і слава Герою Олександру Мироновичу!
Щирі співчуття і низький уклін рідним і близьким Воїна!
