Мало не кожен день ми зустрічаємо з надією, що ось-ось закінчиться проклята війна, ось-ось перестануть гинути безневинні люди. Та чомусь в житті нерідко так трапляється, що хороше проходить швидко, а погане може тривати довго. Ось і війна триває вже понад довгих десять років. І за цей час ми, на жаль, втратили багато своїх захисників, земляків. Серед них і Сергій Стефанович. Про його життя пише Барська міська рада.
Сергій Володимирович Стефанович народився 1 грудня 1971 року в с. Мирне Барського району. Проживала родина в м. Бар. Мав молодшого брата. Батько Володимир та мати Марія працювали на Барському птахокомбінаті. Навчався в Барській школі №2. Був старостою класу. Активіст, займався спортом. В 1989 році вступив до Сімферопольського вищого військового будівного училища на спеціальність «Тесляр».
В 1993 році почав працювати в Барському птахокомбінаті оператором аміачних холодильних установок, де пропрацював 10 років. Пізніше почав займатись євроремонтами.
В 2007 році у Сергія Стефановича народився син Дмитро.
З квітня 2022 року Сергій приєднався до лав ЗСУ, щоб захистити свою рідну землю від лютого ворога. Мав військове звання старший лейтенант, його призначили на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Постійно брав безпосередню участь в бойових діях в Запорізькій області.
Нагороджений указом Президента України медаллю «Захиснику України». Від командування мав нагороду «Козацький Хрест - За бойові заслуги».
Сергій був дуже хоробрим офіцером, ніколи не ховався за чиїсь спини, а завжди був попереду, постійно дбав про своїх бійців.
Його людські і командирські якості найкраще характеризують слова його бойових побратимів:
«Сергій Стефанович — військовий, який став символом відваги та відданості в боротьбі за незалежність України. Він вступив до лав Збройних Сил України з перших днів війни, усвідомлюючи, що країні потрібні сильні та сміливі захисники.
Як офіцер з морально-психологічного забезпечення, Сергій не любив витрачати час на паперову тяганину. Його пристрасть до служби проявлялася в постійній ініціативі виходити на передову. Він вірив, що справжня підтримка бойових товаришів полягає не в управлінні з тилу, а в спільних бойових діях, де його присутність могла надихнути інших.
Сергій завжди був готовий ризикувати, аби захистити свою країну та близьких йому людей. Його сміливість і безпосередність ставили його в ряди тих, хто здатен надихати інших на великі вчинки. На жаль, його шлях обірвався за день до його дня народження.
Загинув Сергій 30 листопада 2023 року під час бою біля н.п. Роботине Запорізької області.
Його подвиг житиме в серцях усіх, хто прагне миру та справедливості».
Такі слова від побратимів може заслужити лише Людина з великої літери, лише справжній Воїн, справжній Герой.
Саме таким був Сергій, саме таким він назавжди залишиться в нашій пам’яті, як приклад справжнього патріота, відважного і безстрашного Воїна, готового йти на все заради Вітчизни, заради близьких йому людей і всіх нас.
Вічна пам'ять і слава Воїну-Герою Сергію Стефановичу!
