Великодній настрій панував у стінах Барського історичного музею 4 квітня. Тут відкрили авторську виставку писанок майстрині Надії Ткачук, а також провели майстер-клас, який став особливо теплою подією для усіх, хто прагне зберегти і передати далі родинні традиції писанкарства.
Цього року до Великодня в музеї представили понад 100 писанок ручної роботи майстрині. За словами директорки музею Наталії Гаєвської, такої великої колекції тут ще не було.
— Відколи я працюю в музеї, ми не мали виставки з такою кількістю писанок. Але це не просто краса, це родинна памʼять, традиція, яку пані Надія дбайливо береже і щедро передає іншим, — зазначила Наталія Гаєвська.
Писанка як пам’ять про бабусю, родину і дитинство
Надія Ткачук зізнається, що не вважала досі себе «майстринею» в традиційному розумінні, адже для неї писанка завжди була частиною життя. Вона виросла в родині, де розписували писанки не лише жінки та діти, а й чоловіки. І починали це робити ще з лютого, адже писали по 30-40 писанок. І, як каже майстриня, вона "наївно вірила", що так робиться в кожній сім'ї.
— Я росла в атмосфері, де писанка була такою ж звичною традицією, як ялинка на Новий рік. Моя бабуся Надія Степанівна з села Буцень навчила мене всьому. Це була наша з нею місія. Поки всі поралися біля господарства, ми - писали, — розповіла пані Надія. — Ми самі робили писачки — гестки — з вишневих гілочок, самі готували фарби. Десь відсотків 50 барвників були у нас природними, іншу частину - купували. Писати намагалися завершити до четверга, коли традиційно пекли паски. Після випікання пасок, в п'єц складали писанки, де вони всю ніч пропікалися, а також з них злазив віск.
Особливий момент — це ранок пʼятниці перед Великоднем, коли віск з писанок розставався і проявлявся малюнок. За словами майстрині, саме тоді видно, які вийшли — гарні чи ні, і саме цього моменту вона чекала з дитячим трепетом.
Що таке барська писанка?
Учасники майстер-класу не лише писали власні писанки, а й говорили про локальні орнаменти, які побутували на Барщині. Адже саме такі символи потребують збереження, бо передають унікальну культурну спадщину регіону.
— Ми маємо віднайти саме барську писанку, бо наразі мало джерел, які її описують, — підкреслила Наталія Гаєвська. — І сьогодні ми зібралися, щоб поділитися тим, що пам’ятаємо, аби зберегти цю традицію для майбутніх поколінь.
У родині Надії Ткачук популярними були орнаменти, які рідко зустрічаються в інших місцях: «дубовий листок», «козодрість» (підсніжник), «грабельки», «павучок». Ці символи не просто декоративні — вони несли сакральне значення, були оберегами, молитвами, проханнями про здоров’я, родючість, мир.
— Ми писали писанки із молитвою. А лушпайки від яєць не викидали — їх закопували в землю, аби родило, — пригадує майстриня. Каже, що писанок писали багато, адже їх не лише святили і їли, а й дарували, носили на проводи, обмінювалися. Кілька штук залишали до наступного року в хаті, а потім теж закопували на городі.
На виставці майстриня представила як класичні барвисті писанки, так і «травленки» — писанки без барвника, з візерунками, витравленими на шкаралупі кислотою (оцтом).
Майстер-клас у затишному колі
Після знайомства з виставкою всі охочі мали змогу самі написати писанку у дружньому й щирому колі. Пані Надія не давала чітких зразків, а заохочувала створювати свою писанку, інтуїтивно — з тим символом, який приходить із серця, з родинної памʼяті.
— Це не про техніку. Це про відчуття. Про любов. І про вдячність, — зазначила вона.
Присутні цікавилися значенням символіки писанок. Надія розповіла, що ружа - універсальний символ здоров'я, благодати, отакого благополучия в сім'ї. Грабельки писали для родючої землі, для того, щоб дощ ішов. Дубовий листок - символ чоловічої сили.
Але не в усіх орнаментах слід шукати сакральні значення, адже люди часто малювали те, що бачили:
- Квіточка означає квіточку. Знаєте, мене навчила одна мудра жінка, що не слід шукати дуже розумних речей там, де їх нема. Це ми зараз шукаємо символи кругом. А люди колись писали. Просто писали. Я пишу, бо так баба моя писала, прабаба. Що бачили, те і писали.
Атмосфера події була по-справжньому сімейною: з чаєм, печивом і живим спілкуванням. Усі, хто завітав до музею того дня, відчули себе частинкою великої традиції, що народжується вдома — від бабусі до онуки, від серця до серця.
Виставка писанок Надії Ткачук триватиме до кінця квітня. Усі охочі можуть прийти і помилуватися неймовірною технікою писанкарства.
