Минає річниця з дня загибелі захисника Олександра Васильовича Костірова – солдата, стрільця-номер обслуги аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону військової частини А2120. Він назавжди залишиться в пам'яті земляків як приклад мужності та самовідданості.
Про його життя пише Барська міська рада.
Олександр Костіров народився 21 вересня 1993 року в селі Комарівці Барського району Вінницької області. Зростав у великій родині, де завжди був оточений любов’ю своїх рідних: матері Світлани Степанівни, батька Василя Олександровича та двох старших сестер, Наталі й Лариси.
З ранніх років Олександр вирізнявся добротою, кмітливістю та нестримною жагою до знань. Закінчивши 9 класів місцевої школи, він активно займався спортом, зокрема футболом та біатлоном. Свою спортивну підготовку він вдосконалював у спеціалізованому навчальному закладі спортивного профілю у місті Тетіїв, що на Київщині.
У 2009 році він обрав шлях служіння Батьківщині, вступивши до Прикарпатського військово-спортивного ліцею в місті Надвірна. Після його закінчення Олександр проходив військову службу за контрактом у Вінниці. Отриманий досвід лише зміцнив його цілеспрямованість.
Після завершення контракту він здобув цивільну професію, навчаючись у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту імені В.С. Кудряшова, де опанував спеціальність слюсаря з ремонту рухомого складу та помічника машиніста електровоза.
У цивільному житті Олександр був відомий як веселий, добрий та надійний товариш. Він не боявся ризикувати, вчився на своїх помилках і завжди був готовий прийти на допомогу. Для родини він був опорою і надією на майбутнє.
Ті, хто знав Олександра, згадують його як людину, на яку завжди можна покластися. Власне, ці риси визначили його рішення у доленосний час.
«Він був нашим світлом, нашою надією. Ми досі чекаємо його, хоча б уві сні... Такою була його добра і смілива душа, він не міг стояти осторонь,» – ділиться своїм невимовним болем мати Героя, Світлана Степанівна.
У серпні 2024 року Олександр Костіров добровільно став на захист України. Свій бойовий шлях він проходив у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ (ДШВ), виконуючи обов’язки стрільця-номера обслуги 1-го аеромобільного батальйону.
Він воював на Донеччині, де зарекомендував себе як відповідальний побратим, на якого можна покластися у будь-якій ситуації.
Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, 20 листопада 2024 року, солдат Олександр Костіров загинув, мужньо виконавши свій обов'язок.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Костіров був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня згідно з Указом Президента України.
Героїчний вчинок Олександра Костірова назавжди залишиться у пам’яті його рідних, побратимів та всієї громади. Це непоправна втрата, біль від якої не згасне.
Вічна пам'ять та слава Герою!
