Мало хто сьогодні пам’ятає, що Ялтушків колись мав статус містечка і навіть був адміністративним центром окремого району. У 1923–1931 роках тут діяли районні установи, працювали школи, майстерні, цукровий завод, а саме поселення відігравало помітну роль у житті тодішньої Могилівської округи.
Пропонуємо читачам детальну історичну розвідку про Ялтушків — від перших згадок XV століття до часу ліквідації району. Матеріал підготував краєзнавець Михайло Куперштейн. Публікація раніше вийшла у газеті «Подільський край», на сайті подаємо її у повному форматі.
Містечко Ялтушків (Від ред: зараз це село Барської громади) розташовується на вигині річки Лядови, яка утворює три великі ставки із півночі, заходу та півдня. Ці особливості сприяли вибору місця під поселення та були природнім захистом. У 1549 році містечко знищують татари. У 1550 році його спустошують волохи, а у 1568–1569 роках воно зазнає руйнувань від татарських набігів. Тому у 1570-х роках тут було лише 20 обжитих будинків (Архів Південно-Західної Росії, 1893. Ч. 8, Т. І. с. 233).
Містечко Ялтушків згадується з 1431 р. Того року після жорстокої боротьби Польщі та Литви за Поділля, Ялтушків сформувався як польський замок. У червні 1431 р. Ялтушків із сусідніми селами (включаючи Рів) було передане Теодорику Бучацькому, і потім у тому ж червні того ж 1431 року той самий король Ягайло передав Ялтушків уже Миколаю Клоху.
Ялтушків стає містечком з 1537 року, коли його придбала королева Бона Сфорца. Магдебурзьке право надали йому у 1546 р. Саме цей рік зазначено в церковно-парафіяльному літописі м. Ялтушків (Єлтушків), який зберігається в Кам’янець-Подільському Історичному музеї-заповіднику. На карті Подільського воєводства 1670 року Ялтушків показаний з укріпленим середмістям та замком.
Ялтушків вкінці ХІХ століття
Тут наприкінці ХІХ століття нараховувалося 250 будинків, одна сільська школа, гмінна управа, 11 крамниць, цукровий завод. У поселенні було 26 ярмарків на рік. Дерев’яний парафіяльний костел Св. Духа збудували у 1799 році. В місті була синагога та єврейський молитовний будинок.
В Ялтушкові на старовинному єврейському цвинтарі знаходиться охель (капличка), де похований відомий на той час праведник Сорес. Рабі Лейб бен Сара (1730–1791) — відомий хасидський діяч другої половини XVIII ст. Рабин Лейб Сара. В народних легендах він був всезнаючим цадиком, який об’їхав Польщу, Волинь, Поділля. Завжди допомагав бідним, здійснював подвиги, вів боротьбу з сильними світу цього. Рабі Лейб Сорес володів кабалістичною таємницею бути невидимим. Він непомітно проникав до палацу австрійського імператора Йосифа ІІ і вимагав скасування законів проти євреїв Галичини. Боротьба тривала 7 років. Цадик і імператор померли в один рік одночасно, а народний голос говорив, що вони загинули разом в останній лютій сутичці. Але цадик переміг, тому що зі смертю імператора його реформи були скасовані.
Паломники, приходячи на могилу рабі Лейби Сореса, залишають там свої записки з проханнями про допомогу. Звичайно, це не Умань, але село може мати певний дохід від цих відвідувань прочан (хасидів).
Тут, в кінці ХІХ ст. була побудована земська лікарня, а у 1910 р. були добудовані господарські споруди, які приймала поважна комісія з Могилівської управи.
Газета «Рада» №261 у 1911 р. писала, що в містечку серед молоді шириться розбишацтво. Так, ввечері гурт хуліганів напав на службовців цукрового заводу, деяких поранили, побили, повибивали вікна в казармах. З’явився стражник, але він був без зброї і втік. Перелякані люди, як стемніє, закривалися в хатах, а хулігани ще більше бешкетували.
У 1913 році з Ялтушкова до станції Бар проклали залізничну колію, якою щодня курсували потяги та пасажирська дрезина на 20 місць.
Ялтушків один день був столицею УНР
7 листопада 1920 р. м. Ялтушків став на день столицею УНР. Тут Симон Петлюра проводив нараду з урядом та командуванням УНР. На засіданні уряду ухвалили рішення про підготовку наступу на 11 листопада та з цього приводу звернулись до українського народу. Також С. Петлюра 8 листопада 1920 року з Ялтушкова звернувся з листом до очільника Польщі Юзефа Пілсудського, в якому писав: «...я залишаюсь один і що Україні прийдеться проводити дуже ризиковану боротьбу на очах у Європи, яка в позі Пілата буде дивитись “на схід”». А після дня засідань було зроблено історичне фото уряду і військового командування.
Завдяки цукровому заводу, який діяв з 1861 р., Ялтушків набагато випереджав у розвитку інші населені пункти на Барщині. На заводі вперше в районі почали застосовувати електроенергію. Там вперше демонструвались кінофільми і працював театр. На заводі виготовляли цукор-рафінад високої якості. Революційні події там були значно інтенсивніші і бурхливіші, ніж у Барі.
В Ялтушкові 11 листопада 1918 р. стався такий колапс: різні торгові площі самовизначились щодо прийому валюти того чи іншого зразка. На свинячій «торговиці» приймали лише українські гроші, на кінній — «крони», на воловій — «керенки», а продавці масла, яєць і інших продуктів — «миколаєвки». Тобто маючи українські гроші, не все можна було купити, адже пунктів обміну грошей ще не було.
Створення Ялтушківського району
На основі всіх цих подій і був створений Ялтушківський район 7 березня 1923 року з колишніх Ялтушківської, Чемерисо-Волоської, Замехівської, Женишковецької, Снитківської та Мар’янівської волостей згідно постанови ВУЦВК №311. Центр району знаходився в Ялтушкові, а сам район був у складі Могилівської округи.
Станом на 1923 р. до Ялтушківського району входили: Козарівська, Ходацька, Слобода-Ходацька, Мигалівська, Чемерисо-Волоська, Ялтушківська, Слобода-Ялтушківська, Романівська, Бригидівська, Гулівська, Слобода-Гулівська та інші сільради.
19 листопада 1924 року район розширено за рахунок приєднання сіл Філянівка та Примощаниця.
За даними 1924 року, в Ялтушкові було 681 господарство, проживало 3547 чоловік. В центрі розміщувалися всі районні організації. Діяли промислове й споживче товариства.
У 1923–1927 роках Ялтушків був не забезпечений приміщеннями для районних організацій. Райадмінвідділ містився в двох кімнатах будівлі РВК, де працювали завідувач, військовий стіл, адмінстіл, діловод, РАЦС; в іншій — міліція.
Ялтушківський район межував із Ново-Ушицьким, Віньковецьким, Барським, Копайгородським та Мурованокуриловецьким районами.
У 1926 році до району входило 12 сільрад і 71 населений пункт. Населення — 32 962 особи (8434 домогосподарства). Українці становили 93,18%, євреї — 5,30%.
Згідно перепису 1926 р. населення Ялтушківського району включало українців, поляків, євреїв, росіян, білорусів, сербів, болгар, латишів, литовців, німців, румунів, молдован, греків, естонців, чувашів та зирян.
Після утворення району завершено відновлення цукрового заводу, працювали 12 майстерень, 4 цегельні, друкарня та млин.
У 1925 р. у довіднику «Населені місця Поділля» Ялтушків зазначено як містечко — центр району. Працювали селекційний пункт, аптека, лікарня, ветеринарний пункт, поштово-телеграфний відділ.
У 1928 році працювали дві семирічні школи — українська та єврейська (закрита у 1936 р.). Українська школа стала середньою у 1934 р.
Містечко Ялтушків стало селом
13 вересня 1930 року Могилівська округа була приєднана до Вінницької округи, а постановою від 3 лютого 1931 р. Ялтушківський район ліквідовано через слабку промисловість і конкуренцію з Барським цукровим заводом.
Фото: vlasno.info
У 1931 р. територію району передано до Барського району.
17 липня 2020 року після адмінреформи території колишнього Ялтушківського району увійшли до складу Жмеринського району.
За матеріалами Всеукраїнської науково-теоретичної конференції студентів та аспірантів «Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес. 2024 р.».
