9 грудня у Барському ветеранському просторі відбулася зустріч родин військовослужбовців, зниклих безвісти та полонених, із Захисником, який провів у російському полоні три роки і два місяці. Про це повідомила Наталя Ізеринська, фахівчиня з супроводу ветеранів Барського ветеранського простору.
Сім’я Ігоря Калєва, який тривалий час вважався безвісти зниклим, пройшла довгий шлях пошуків і очікування. Протягом перших двох років ніякої офіційної інформації не було, аж поки звільнені військові не почали передавати рідним підтвердження, що він живий.
Під час зустрічі Ігор детально розповів про свій шлях — від служби та моменту захоплення до умов утримання і звільнення. Він повідомив, у яких місцях перебував, які фізичні, емоційні та психологічні випробування довелось пройти, як тривали довгі періоди повної ізоляції, нестачі їжі та інформації. За його словами, взаємна підтримка між військовими була однією з головних опор, яка допомагала витримати полон.
Окремо Ігор згадував про свою родину: думки про дітей, дружину та батьків залишалися головним мотиватором проживати кожен день. Він підкреслив, що добре відчував їхню підтримку й молитви, хоча жоден із листів, які дружина надсилала щотижня, до нього так і не дійшов. Водночас він зазначив, що навіть листи, отримані іншими полоненими, мали велике значення для всіх.
Після повернення, за словами Ігоря, він одразу спрямував сили на взаємодію з родиною та адаптацію. Спілкування з близькими, активність і підтримка оточення допомогли йому подолати психологічні тригери, з якими зіштовхуються багато звільнених військових.
Ігор звернувся до родин зниклих безвісти та полонених із проханням не втрачати надію, підкресливши, що військові, які перебувають у полоні, продовжують чекати на звільнення і вірять, що про них не забувають.
У Барському ветеранському просторі зазначили, що такі зустрічі дають можливість рідним отримати підтримку й нагадують про необхідність суспільної уваги до питань військовополонених, їхньої адаптації та пошуку зниклих безвісти.
