За кілька днів, 26 квітня 2026 року виповниться 40 років з дня Чорнобильська катастрофа — аварії, яка в одну ніч зробила Україну відомою на весь світ, але трагічною ціною. Вибух на четвертому реакторі Чорнобильська АЕС став однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства і змінив долі мільйонів людей.
Напередодні цієї дати, 23 квітня, у Барі в кафе DDM відбувся показ документального фільму «10 років відчуження» режисера Сергій Буковський. Стрічка — це хроніка життя людей у Чорнобильській зоні через десятиліття після аварії, без постановки і прикрас, з фокусом на реальні історії та відчуття.
У приміщенні кав’ярні зібралася різновікова аудиторія - від молодшого шкільного віку до людей поважного віку. Після перегляду модераторка Ірина Стороженко запропонувала обговорення. До розмови онлайн долучився режисер фільму Сергій Буковський, який поділився досвідом створення стрічки.
Він розповів, що знімальна група працювала без чіткого сценарію — реагували на життя, яке відбувалося перед камерою:
«Ми їхали селами, бачили сцену — зупинялися і знімали. Важливо було передати відчуття справжності, щоб це не виглядало як постановка», — зазначив режисер.
За його словами, фільм не лише про зону відчуження, а й про людей, які повернулися на свою землю попри небезпеку, і про силу прив’язаності до рідного дому.
На показ також запросили ліквідатора аварії, голова ГО «Союз Чорнобиль» Миколу Кириченка. У 1986 році йому було 19 років, він проходив строкову службу і працював зв’язківцем.
Чоловік згадує, що тоді ніхто до кінця не усвідомлював масштабів трагедії:
«Кожен виконував свою задачу. Я був зв’язківцем, забезпечував зв’язок. Хтось приїхав від підприємств і т.д. Але повністю, що це таке, ніхто не розумів», — говорить він. Але на всіх ця подія наклала свій відбиток.
Свою історію розповіла й Любов Подуфалова, родина якої жила на Поліссі під час аварії і ще п’ять років після неї. Лише коли наслідки почали відчутно впливати на здоров’я, сім’я вирішила переїхати.
Жінка також згадує, що тоді інформацію приховували, і люди не розуміли реальної небезпеки:
«Наслідки почали відчуватися через кілька років. У дітей виявляли проблеми зі здоров’ям. Тоді влада не говорила відкрито, і це призвело до багатьох трагедій», — каже вона.
Її родина пережила не лише вимушене добровільне переселення, а й тривалі наслідки для здоров’я близьких.
Учасники зустрічі підсумували: Чорнобильська катастрофа залишила глибокий слід не лише в історії, а й у життях поколінь. І сьогодні, коли Україна переживає війну, тема техногенних катастроф і відповідальності влади звучить особливо гостро.
Люди змушені залишати домівки, як і тоді. І, як показує досвід Чорнобиля, наслідки таких трагедій відчуваються роками.
Саме тому важливо пам’ятати, говорити про це і робити висновки.
