«Герой мого часу». Редакція БарNews.City подивилася український фільм і ділиться своїми враженнями

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.04.2019 11:28
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Український фільм «Герой мого часу» вийшов у 2018 році. Редакція переглянула стрічку. Враження склалися неоднозначні.

Головні герої: Євген Бушмакін — Жорік, Олег Шевцов — Олег

Прем'єра фільму відбулася 15 липня 2018 року, а в широкий український кінопрокат стрічка вийшла 20 вересня 2018 року.

Це український комедійний фільм, сценариста та режисера Тоні Ноябрьової. Сценарій написаний на основі її російськомовної короткометражки «День Независимости» (2012). Вона перемогла на Одеському міжнародному фестивалі  в номінації «Кращий режисер»  саме завдяки цій стрічці.

Ірина Рудик-Мала, заступниця редактора:

- Фільми рідко дивлюся, бо нема ні часу, ні телевізора. Зазвичай шукаю щось цікаве і пізнавальне в мережі. Від "Героя..." отримала неоднозначні враження. З перших хвилин перегляду не могла зрозуміти про які часи тут йдеться. Більше було схоже на 90-ті, але потім зрозуміла, що дія відбувається в сучасності. І це трохи розчарувало. Але не сам фільм, а ті реалії, в яких ми живемо.

Гра акторів – хороша, як на мене, природня. Це досить дивно, адже, як сказала сама режисер, професійних акторів в фільмі майже немає. Трохи дивно було чути в фільмі суржик. Це ж, ніби, й те, що ми  щодня чуємо, як розмовляємо самі, але з екрану реально бачиш, що це звучить не дуже. Але іноді це давало відчуття присутності в стрічці.

Єдине, що трохи напрягало, - їхні будинки, кабінети. Як на мене – трохи «перегнули» з тією купою сміття та старих речей, які були в під’їзді будинку, де тимчасово  мешкав головний герой стрічки – Жорік. Це ж стосується кабінета начальника ЖЕКу. Думаю, такі речі вже точно не наповнюють кабінети начальників.

А в загальному – ринок, говір, написи, хабарі – це таки дуже про нас – українців. І в цьому світі з’являється герой, який хоче змінити, читає про європейський спосіб життя, але, з рештою, в кінці стрічки, стає таким, як усі. Світ великого міста його ламає.

Деколи Жорік нагадував мені себе, коли ти потрапляєш в якусь компанію, де ти чужий. Тоді помічаєш багато деталей. Тут теж показують, що цей чоловік не може стати таким, як його друзі, а друзі не можуть зрозуміти його. Він ніби присутній з ними, але й далекий від них.

Під час перегляду стрічки, було над чим і розмислити, і посміятися. Щоправда, вже за середину фільму стало трохи нудно. Вже й смішних сцен не було.  Таке враження, що фільм себе вичерпав. Але я примусила себе додивитися до самого кінця, бо до останнього була надія на якийсь хепі-енд чи розв’язку. Але зрештою, чекало розчарування, бо сценаристи вирішили зробити відкритий фінал. Хоча, в самому кінці ще був смішний момент з виставкової зали. Але то дивіться самі.

Ще одне, що заважало дивитися – звук. Звук шумів та музики трохи заголосно, що заважає чути слова героїв фільму.

Якщо є час і бажання – можете переглянути.

Мар'яна Махан-Гуцал, редакторка:

Приємно, що за останні кілька років значно зросла кількість українських фільмів та серіалів. Приємний бонус саме від цього фільму - він україномовний. Хоча суржик трохи ріже вухо, від себе не завжди його помічаєш. А тут можеш впізнати себе багато в чому. Жорік нагадав мені мене в декількох різних життєвих ситуаціях.

Життєвий фільм. Прикро те, що він не закінчився щасливим кінцем. Хоча... можливо це тільки трамплін, як казав головний герой, для великого старту.

Кінострічка відзеркалює прості будні українців: з їхніми проблемами, наколишнім оточенням.

Коли дивилась фільм уявно співставляла себе з головним героєм, думала, чи зробила б я так само у цій чи іншій ситуації. І знаєте, напевно так, хочеться перебороти систему, хоча б з тим самим ЖЕКом або сусідами. Щоб не тебе зламали, а ти. Хоча здається, що в маленькому місті це хоч трохи реальніше, ніж в столиці. Можливо, чим менше місто тим небайдужіші люди. Нам це перевіряти доводиться майже кожен день

Загалом фільм нормальний, не напружує, не зазіхає на супергеніальний сенс. Якщо трохи хочеться розвантажитись або трохи подивитися на себе зі сторони - раджу!

 

Коментарі: