Барську спортивну школу знають не лише в Україні, а й за кордоном. Адже наші спортсмени вже десятиліттями успішно представляють її на всеукраїнських та міжнародних чемпіонатах. А ще - вона одна з кращих дитячих спортивних шкіл України, якщо ще й оцінювати її матеріальну базу та багатопрофільність.
У 2024 році нашій спортшколі виповнилося 60 років. За цей час через неї пройшло багато дітей, чимало з яких вже давно виросли, а частина - стали тренерами, вчителями фізкультури. Є серед її випускників і відомі в Україні та за кордоном професійні спортсмени.
А почалося все з занять в чужих спортзалах, в старих приміщеннях, без інвентаря та належних умов для тренувань. Історію від створення до успішного переродження Барської спортшколи в одну з кращих спортивних шкіл України, а також про її вихованців, тренерів, директорів, про себе та плани на майбутнє нашим журналістам розповів директор Олег Голодюк.
Олег Голодюк, директор спортшколи
Олег Леонідович - у Барській спортшколі відколи себе пам’ятає, адже його батько тут пропрацював тренером з часу її заснування, протягом 52 років. Нинішній директор теж вже 36 років тут працює, з яких 11 - на посаді керівника. У Олега Голодюка є брат-близнюк Ігор, який також своє життя присвятив розвитку барського спорту і працює в спортшколі тренером.
Родина Голодюків
Народилися брати Голодюки у 1965 році. Батько прививав дітям любов до спорту з пелюшок і сам тренував синів. З 1-го класу вони займалися в спортшколі баскетболом, показуючи чудові результати. Але, крім того, були неодноразовими чемпіонами зі стрибків у висоту, кросу, любили плавати, першими почали розвивати в Барі гру в теніс: “Тут до нас ніхто в теніс не грав. Ми вчилися по книжках, відео. На той час було навіть проблематично придбати ракетку. Вітчизняні були не дуже якісні, тож ми за спецзамовленням дістали набагато якісніші - польські. Їм вже близько 40 років”, - згадує Олег Голодюк.
Були брати кандидатами до Збірної України, мали навчатися в Київському спортивному ліцеї, але батько вирішив залишити синів в барській команді: “Ми не заперечували. Тренувалися на рівні збірної Вінницької області та педуніверситету”, - розповідає директор.
Навчалися Голодюки у Вінницькому педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання, з перервою на проходження військової служби в армії, де також займалися спортом. У 1988 році завершили навчання в університеті. Отримавши спеціальність “Тренер-викладач”, пішли працювати в Барську дитячу спортивну школу.
З перших днів своєї діяльності тут, Олег та Ігор прагнули змінювати на краще роботу школи, її зовнішній вигляд, щоб і тренерам, і дітям там було приємно займатися: “До капітального ремонту, з братом вдвоє самі щороку розмальовували зал. І так 26 років. Пам’ятаю, о першій-другій годині ночі завершували фарбувати, а потім йшли додому. Десь по дорозі ще ставали говорити, потім, коли починало вже розвиднятися, розходились. Але ми це робили як для вихованців, так і для себе. Адже проводимо в школі більшість свого часу. А коли навколо гарно, приємніше працювати”.
Діти Олега та Ігоря Голодюків теж пішли по спортивній стезі. В директора - син Ігор та донька Іра, в брата - син Олег, а донька Ольга. Усі - баскетболісти різного рівня.
Фото з архіву сім'ї Голодюків
Історія спортшколи
Барська дитяча юнацька спортивна школа “Колос” заснована 1964 року. Тоді ще не було ніякої бази - дітей тренували у старому приміщенні, що по вулиці Леонтовича (біля колишньої їдальні машинно-будівного заводу). Заняття були з футболу, баскетболу, легкої атлетики та волейболу.
Там навчали дітей вчителі фізкультури, які згодом своїми руками побудували спортивний зал, що розташований на території Барської школи №3.
Будівництво спортзалу Барської школи №3
“Зранку, поки діти на уроках - будували, а після обіду - тренували дітей”, - розповідає директор спортшколи. Малі Олег та Ігор також не раз були на тому будівництві. Певний час тренування спортшкола проводили там, адже теперішнє приміщення спортшколи будувалося досить довго - років 12.
Уся історія школи та її вихованці навіки закарбовані у шкільні альбоми, які зберігаються у директорському архіві.
Директори школи
Першим директором школи був Арон Шлафер (1964-1967 р.), другим - Семен Петришин (1967-1977 р.), далі - Леонід Янчевський (1977-1991 р.) і Володимир Погребнюк (1991-2013 р.).
Фото з архіву спортшколи
Реорганізація
У 2013 році відбулася реорганізація трьох спортивних структур: спортивної школи “Колос”, стадіону і ДЮСШ Бар. Їх об’єднали в одну - під назвою “Барська дитяча юнацька спортивна школа “Колос”: “Тоді усі працівники, в тому числі директори, написали заяви на звільнення і постало питання хто ж очолить цю єдину структуру. На загальних зборах запропонували мою кандидатуру. Це було для мене несподівано” - розповідає Олег.
Тоді він подякував і відмовився. Але все ж через певний час його вмовили і він таки дав згоду. Далі почалися доленосні зміни як для приміщення, так і для вихованців:
“За цей час ми посилили заняття з вільної боротьби, відновили легку атлетику, відкрили відділення великого тенісу, боксу, кікбоксингу. Також продовжуємо успішно тренувати футболістів та баскетболістів. Тобто, загалом у нас є сім видів спорту. Крім того, відкрили відділення для найменших барчан «БарФутбіКідс»”, - розповідає директор.
Яу школа стала однією з кращих в Україні
Але повернемося до спортивної бази школи. Справжніх змін і популярності вона почала набувати після 2015 року. Тоді біля школи побудували сучасний баскетбольний майданчик з синтетичним покриттям та трибунами. А у 2017 році розпочалася велика реконструкція самого приміщення школи. Тут добудували хол та другий поверх, де зараз знаходиться спортивний клуб та готель для приїжджих спортсменів:
“Це була моя мрія і я планомірно до неї йшов. Планування продумав я особисто, і намалював сам в кольорах. Я багато розмірковував як правильно зробити, щоб було зручно і максимально ефективно. Тут кожен квадратний сантиметр ретельно спланований і жодна локація не заважає іншій. Як я намалював, так перенесли на планшет, так воно і працює - чітко, як часовий механізм. В кожній локації є санвузли, душові, вентиляційні системи. У спортивному хостелі, який розрахований на 26 дітей, є і тренерські кімнати, пральна машина, душ, туалет. Проживати тут мають можливість усі, хто приїжджає на змагання”, - розповідає Олег Голодюк.
Сама спортивна зала повністю укомплектована за сучасними технологіями: динамічна підлога (має 6,5 гумових подушок. Таких в Україні всього 6), натуральний паркет, іспанські протиударні лампи, світло з трьома режимами (прибирання, тренування, змагання), шість баскетбольних щитів (які автоматично піднімаються та опускаються), сітка (для розподілення зали на дві частини), електронне табло і мікрофони, кондиціонер… На це було виділено з держбюджету 5 млн 200 тис і 3 млн дала Барська районна рада. Таких сучасних залів в Україні одиниці.
В школі обов’язкове змінне взуття. Батьки та гості спортшколи, які бажають зайти до зали - одягають бахіли. Так зала залишається чистою, а фарба не затирається.
Але для тих, хто не хоче заходити безпосередньо в зал - є велике фоє зі зручними кріслами та диваном. А під час ігор тут ще й можна спостерігати на великому екрані з чотирьох ракурсів за спортсменами.
Працює і ресепшн, який регулює роботу спортшколи, контролює за порядком в приміщенні та відповідає на всі питання, які виникають у відвідувачів.
Сучасна спортивна зала, яка працює на другому поверсі спортшколи - одна з найбільш відвідуваних у місті. Сюди приходять займатися також і батьки, чиї діти в цей час тренуються на тому чи іншому виді спорту.
Спортзал ще й дає можливість школі отримувати додаткові кошти на свій розвиток, інвентар та нові проєкти.
Кількість дітей щороку зростає
Зараз в школі займається близько 700 дітей: “Щороку наші спонсори дарують дітям, які займаються в спортшколі подарунки. В цей час ми можемо перерахувати наших вихованців, які збираються в нашому великому спортзалі. На попереднє вручення тренери подали 691 дитину, а прийшло 588, бо частина захворіли. Це більше, ніж у обласних школах! Для порівняння, у 2013-му році тут навчалося 280 дітей”, - каже Олег Голодюк.
Деякі діти відвідують по кілька спортивних напрямків: “Це унікальні діти, які ходять на кілька видів спорту: на футбол і баскетбол, або футбол та боротьбу, баскетбол і кікбоксинг… Це дуже не просто”.
Звісно, що приміщення спортшколи не може вмістити стільки дітей. Тому футбол у літній період базується на майданчику Барської школи №3, а в зимовий - в спортшколі. Бокс - в Польському домі, вільна боротьба - в будівлі на стадіоні, теніс - на літньому майданчику або в спортзалі педагогічного коледжу.
Заняття в спортшколі - безкоштовні
Барська спортшкола не бере батьківської плати за навчання. Батьки лише, за бажанням, купують для своєї дитини спортивну форму для тренувань. Також, коли дитина виходить на вищий рівень гри і виїжджає на змагання, може бути певна фінансова співучасть батьків теж. Ігрові форми для усіх видів спорту закуповують спонсори. Зарплату дирекція, тренери та персонал отримують від держави.
Усіх тут 47 спортивний дитячих груп і 19 тренерів: 10 - на постійній основі і 9 - сумісників. Тренування проходять з 14.00 до 21.00.
В спортшколі є свій медпрацівник та медичний кабінет, який забезпечений медичними засобами, асортимент яких поповнюється.
Навчаються тут діти з 6 років
На заняття, залежно виду спорту, беруть дітей з 6-8 років: ігрові види - з 6-7 років, а на боротьбу та бокс - з 9-10 років. Записатися на той чи інший вид спорту можна і пізніше, але варто врахувати, що дитині доведеться добряче попрацювати, щоб досягти рівня, який на той час буде у її команди, яка займалася роками. “Є діти, які приходять пізніше, але якщо вони є фізично сильні і добре входять в команду, тоді досягають високих результатів. Краще ж приходити у початкових класах, адже вихованці в перші роки отримують базу, без якої потім важко досягти високих результатів. З маленькими дітками тренер багато працює над технікою, теорією, дає базові елементи. Деякі прийоми відточуються роками, а потім вже додаються більш серйозні елементи”, - пояснює директор.
Займається тут молодь до 23 років.
Фото з архіву спортшколи
Грають і свої, і чужі приїжджають
В спортшколі досить динамічне і цікаве спортивне життя. Тут не лише займаються місцеві команди, сюди часто приїжджають команди з різних місць України на спортивні збори та змагання. У минулому році, влітку, приїжджала команда чемпіонів України з баскетболу київський БК "Будівельник", команди юнацької ліги та багато інших.
Вихованці спортшколи також беруть участь у змаганнях різних рівнів, зокрема Всеукраїнських юнацьких баскетбольній та футбольній лігах.
Є серед вихованців в кожному виді спорту збірники України (Тетяна Юркевичус, Ольга Голодюк та ін.), багато майстрів спорту. Це і випускники спортшколи, які зараз працюють тренерами: Вікторія Пацюк та Алла Галецька. Є випускники, які грають у командах за кордоном.
“Ми працюємо так, щоб була системність тренерів в роботі. Талановиті діти можуть продовжити своє навчання і тренування в Київському ліцеї олімпійського резерву, де тренуються юнацькі збірні команди. І з баскетболу, і з футболу. Маємо досягнення і в легкій атлетиці, і у великому тенісі, боксі, кікбоксингу. Є з ким працювати і над чим працювати”, - каже директор.
Проєкт «БарФутбіКідс»
Проєкт«БарФутбіКідс»с розпочався рік тому, у вересні, з дітками з одного з місцевих садочків. Тоді дітей старшої групи - 5-6 років підвозили з садочка до спортивної школи двічі на тиждень. За раз на заняття приїжджало в середньому 40 дітей.
Для них проводили спортивні заняття. Це були руханки, танцювальні вправи, на координацію, рухливі ігри та вправи на загальний розвиток з елементами різних видів спорту, зокрема футболу, адже навчав малюків тренер з футболу Віталій Ткаченко.
Фото i-vin.info
Спонсор забезпечив кожній дитині форму з надписом «БарФутбіКідс», а спортшкола - інвентарем: конуси, фішки, круги та інше.
“Проєкт досить успішно відпрацював. Зараз діти, які пішли в 1 клас, продовжують тренування у тренера Віталія Ткаченка”, - розповідає директор спортшколи.
Влітку в проєкт «БарФутбіКідс» дещо змінив формат. Тут займалося 4 групи маленьких діток від 5 до 7 років, і група - 3-5 років. Зараз заняття проходять на базі школи №3. Там займаються усі охочі діти з 3 до 6 років. (Якщо ви та ваша дитина бажає теж займатися - звертайтеся до тренера: 063-93-300-73).
Чи може дитина відвідувати різні гуртки
- Я завжди казав, що ми не робимо панацеї зі спорту. Одній дитині дано Богом співати, другій - танцювати, чи грати на скрипці, інші - грати у футбол… Але є діти, які поєднують гарно кілька напрямків. Це загальний розвиток дитини. Ми з братом граємо на гітарі. В нас є свій репертуар, велика колекція музичних дисків, починаючи з класичної музики і закінчуючи сучасною. Ми багато використовуємо музику і в школі, при першій можливості. Запрошуємо танцювальні колективи і співають. Ми у дружніх стосунках з музичною школою дружимо, нас запрошують на концерти туди, там паралельно навчаються багато наших вихованців. “Не повинно бути стереотипів, що якщо це спортсмен, то він тільки “буцає” м’яча. Людина має бути розвинена багатосторонньо: треба слухати музику, багато читати… Ми про це завжди говоримо своїм вихованцям, - каже Олег Голодюк.
Яка запорука успіху у спорті?
"Якщо мова йде про командні види спорту, то найважливіше - згуртувати команду. Я кажу своїм тренерам: “Перша команда - це ваші вихованці, друга - це батьки ваших вихованців”. Тренер має контактувати з батьками. Так набагато легше вирішувати всі проблеми та задачі, які ставляться перед командною. Батьки допомагають тренерам, направить свою дитину, щоб тренеру було легше працювати, виїжджають з тренером на змагання. Мене запрошують на батьківські збори. Якщо тренер не допрацьовує, то можуть виникати проблеми з дітьми. Це одне ціле: батьки, діти тренер, трикутник, який дає шанс на успіх", - розповідає директор.
Також Олег Голодюк запевняє, що тренер має бути закоханий у свою роботу, бути фанатично відданим своїй справі, бути харизматичним і справжньою особистістю для дитини, вміти закохати дитину в той вид спорту, яким займається, і завжди ставити перед собою високі цілі в спортивних результатах. І тоді діти будуть докладати теж максимум зусиль на тренуваннях.
Плани та мрії
"Насамперед мріємо про мир в Україні. Щоб по завершенні війни Україна потужно розвивалася. Ну і звісно, щоб відбувся наш проєкт по реконструкції стадіону. Щоб ми мали таку потужну спортивну базу, щоб в школі тренувалися тисяча дітей, як з міста Бар, так і з громади. У нас зроблений цікавий сучасний проєкт: на 1,5 тис глядачів глядацька трибуна, шість бігових легкоатлетичних доріжок, сектор для стрибків у висоту та довжину, універсальний майданчик для гри у великий теніс, волейбол та баскетбол. Це буде перше у Вінницькій області футбольне поле міжнародних розмірів 65 х 105 м, з професійним синтетичним покриттям. Та ще багато іншого. Але поки це все мрії, які через війну поки залишилися на папері", - ділиться планами директор.
Мріють тут і про басейн: "Адже у нас є велика проблема: у нас усі діти ще з садочка мають проблеми з хребтом: остеохондрози, кіфози... Найкраще розвиває спину плавання. А в громаді немає де вчитися плавати. Ми зобов’язані навчити дитину плавати, як вчимо читати писати, поважати інших. Чому у всіх розвинутих країнах басейни є навіть при школах? Бо це і розвиток серцевої системи, і профілактика остеохондрозу, кіфозу і т.д.
Було б добре, щоб у нас був басейн 120-140 см для дітей і один для дорослих. В Європі багато басейнів. Це - безпечно, контроль якості води.
Мій батько все літо водив на річку і вчив плавати. Він навчив десятки дітей, в тому числі моїх дітей.
Сподіваємося, що війна закінчиться, і наші мрії стануть реальністю".
