У Барській громаді 176 родин загиблих, 112 зниклих безвісти, 1 офіційно перебуває в полоні. Для підтримки рідних захисників, а також самих військових тут створили ветеранський простір - місце, де надають психологічну, юридичну та консультаційну допомогу.
У Золотоноші теж працює ветеранський простір, але з ширшим фокусом - фізичною реабілітацією та центром протезування.
В обох громадах - різний підхід, різні ресурси, різні команди. Але спільне в них одне: бажання бути корисними.
Ветеранський простір у Золотоноші
У Центрі надання соціальних послуг в м. Золотоноша (вул. Благовіщенська, 87) створений ветеранський простір, який надає 17 базових послуг і ще 4 додаткові. Як розповіла його директорка Людмила Неліна, з грудня минулого року введено посаду фахівця із супроводу ветеранів, яку займає Леся Шкурко.
Фахівчиня із супроводу ветеранів Леся Шкурко Фото: Золотоноша.City
Помічником Лесі Шкурко працює колишній військовий з інвалідністю, учасник бойових дій Андрій Пасохін.
- Про фахівчиню із супроводу ветеранів дізнався в управлінні праці і соцзахисту населення, - ділиться своїм досвідом ветеран війни Володимир Станіславович. – Написав заяву, щоб бути під їхнім супроводом. Вона допомогла зібрати усі необхідні документи для лікування після поранення: довідки, виписки, скан-копії…
Фахівчиня допомогла Володимиру стати на чергу на отримання компенсації на придбання житла. Він – учасник усіх культурних заходів для ветеранів: «Бійці духу» (1 червня 2025 р. у Черкасах), «Сильні родинами» (26 липня 2025 р., с. Кропивна).
Для проходження курсу реабілітації у Центрі надання соцпослуг облаштовані кімнати для проживання військового та супроводжуючої особи. На базі центру діють дві соціально-трудові майстерні: гончарна та кондитерська. Ці послуги замовляють для тих, хто проходить реабілітацію на базі табору «Максимум». Є 4 спецавто, обладнані підйомниками, для соціальних перевезень.
- Основне завдання - надати повноцінний відпочинок родині з особами, яким необхідна наша допомога. Якщо в консультативному висновку вказано, що особа потребує супроводу, тоді вона мусить бути з членом сім’ї. В іншому випадку її перебування лягає на плечі центру, - пояснює директорка Людмила Неліна.
З жовтня 2024 року тут створене відділення соціально-психологічної підтримки. Його очолила психологиня Неля Парфентьєва.
- Навчання наших фахівців - безперервне. Я теж навчаюся, маю додаткові курси по ПТСР, стресу, депресії; терапевтичний контакт по роботі в сім’ї. Самих ветеранів за цей час звернулося близько 20 осіб, але членів сімей було в рази більше, - каже психологиня.
Де в Золотоноші закривають офіційні запити ветеранів?
Для спрощення життя ветеранів та їхніх родин, які проживають або тимчасово перебувають на території Золотоніської громади, з 1 жовтня 2024 року у відділі Центру надання адміністративних послуг запрацював сервіс "Єдине вікно" ветерана.
Управління праці та соцзахисту населення безпосередньо опікується ветеранами та їхніми проблемами. Відділ по роботі з ветеранами очолює Валентина Савицька.
Які додаткові опції щодо реабілітації?
У травні 2024 року у Золотоноші відкрився сучасний протезувальний центр з опцією реабілітації на базі табору "Максимум". Цей заклад надає допомогу як військовим, так і цивільним особам, які втратили кінцівки та потребують протезування і подальшого відновлення. Іноземні фахівці закладу Джон Бургер, Майк Райз, Гері Стробел та Марвін Фороукс наразі опікуються 14-ма пацієнтами, серед яких не лише військові, а й просто люди, що потребують допомоги. У них на чотирьох понад 160 років досвіду.
– Наразі більше 5 тисяч військових і більше 3,5 тисяч цивільних потребують протезування. Але, на жаль, нині уся система в Україні в рік може виготовити лише 2 тисячі механічних пристроїв. Тому, основне завдання нового центру пришвидшити процес отримання якісних протезів населенням, - зазначає очільник закладу Віталій Собко.
Один із ключових інструментів у цьому процесі - шерінкери, або компресійні чохли, які допомагають підготувати куксу до протезування. Медики підкреслюють, що регулярне й правильне використання шерінкерів дає змогу значно швидше адаптувати пацієнтів до носіння протезів.
Барська громада: простір підтримки в тилу
На відміну від Золотоноші, де діє повноцінний Центр фізичної реабілітації та протезування, у Барі ветеранський простір «Сильні та незламні» поки не має спеціалізованих умов для відновлення після поранень, але працює відповідно своїх можливостей.
Він з’явився на початку 2024 року як відділ комунальної установи “Центр надання соціальних послуг” Барської міської ради. А свій початок бере з лютого 2022 року, коли в громаду заїхали перші люди з прифронтових територій, які шукали прихистку або просто нічлігу. Далі постала потреба допомоги і підтримки родинам захисників, потім - самим захисникам. І з того часу ця підтримка поступово трансформувалася в окрему установу.
– Барська громада має що запропонувати. Так, у нас поки немає реабілітаційного центру. Але ми надаємо те, що можемо: психологічну допомогу, консультації і супровід на кожному етапі. Крім того, ми співпрацюємо з іншими установами та фахівцями, зокрема місцевими юристами, які консультують військових безоплатно», - каже керівниця простору Тетяна Мандрика.
Тетяна Мандрика, керівниця Барського Ветеранського простору "Сильні та незламні"
Вона розповідає, що у співпраці з військовими структурами, комунальними установами, державними органами, юристами, лікарями та волонтерами команда допомагає з пошуками зниклих, оформленням статусу, лікуванням, поїздками в госпіталі та побутовими питаннями.
За час свого створення, крім індивідуальних консультацій, тут провели вже більше 258 заходів для дітей та дорослих, організували десятки поїздок та екскурсій.
Коли довкола війна - тримати тил важливо
У громаді станом на липень 2025 року - 176 родин загиблих Героїв, 112 захисників вважаються зниклими безвісти, ще один військовий офіційно перебуває в полоні. Щодо восьми осіб є неофіційна інформація про їхнє перебування в полоні. Кожна з цих історій має свою тінь болю і свою особливість.
Простір став відповіддю на потребу в підтримці не лише самих ветеранів, а й усіх, кого торкнулася війна.
У просторі працює команда з чотирьох фахівців: крім Тетяни Мандрики, - психологиня Богдана Сторчило, фахівець із соціальної роботи Яна Івершень та фахівець із супроводу ветеранів і демобілізованих Ігор Петровський. Є певна спеціалізація: Ігор Петровський більше опікується діючими військовими та демобілізованими, а Тетяна Мандрика та Яна Івершень - родинами загиблих, зниклих безвісти та полонених. Але людина сама обирає для себе фахівця, якому довіряє.
Простір діє в приміщенні Барського ліцею №4, де раніше була майстерня. За кошти Барської громади тут зробили ремонт, за грантові кошти (20 тис. євро) від Міжнародної організації з міграції “Шлях стійкості” закупили меблі та техніку. Займає він три кімнати: одна - для заходів, інші - для індивідуального прийому. Вхід облаштований підйомником для осіб з інвалідністю. Працює простір з 8.00 до 17.00, але за необхідності приймають людей і в вихідні, адже відвідувачі простору - особливо емоційно вразливі категорії, яким може знадобитися підтримка в будь-який час. Тим більше, що велика частина людей звертається в телефонному режимі.
Ігор Петровський - фахівець з супроводу ветеранів починає роботу в Ветеранському просторі з 14.00, адже зранку він приймає військових у ЦНАПі.
Крім пільг на комунальні послуги, можливості оздоровлення дітей військовослужбовців у таборах відпочинку за рахунок держави, безоплатного (для дітей загиблих військових) або за 50% плату (для всіх дітей військових) харчування в закладах освіти, як і в громаді Золотоноші, в Барській громаді діє державна програма протезування зубів для військових на базі Вінницького обласного реабілітаційного центру ветеранів війни, а в Барській стоматології для військовослужбовців діє програма безоплатного лікування зубів. Пораненим військовим Барська міська рада надає допомогу на лікування до 25 тис. грн. Родини захисників (чоловік та дружина) можуть скористатися парною послугою соціального відновлення, адаптації та реабілітації в Хмільнику. Всі ці та інші послуги та пільги допомагають оформляти тут - у Ветеранському просторі.
– У мобільних застосунках ми створили групи для різних категорій, які постраждали від війни, створили Facebook-сторінку простору для інформування. Щомісяця з родинами зниклих безвісти і полонених військових проводимо акції підтримки, на які щоразу приходить все більше людей, - каже керівниця простору Тетяна Мандрика.
«Я сама пережила окупацію. І знаю, як важливо мати до кого звернутись»
Яна Івершень - фахівчиня із соціальної роботи, переселенка з Херсонщини. З квітня 2022 року вона з сім’єю проживає в м. Бар і вже два роки працює з родинами загиблих, зниклих безвісти, ветеранами та військовими. Прийшла у Ветеранський простір, адже має досвід допомоги людям, яких особисто торкнулася війна:
– В просторі ми створюємо атмосферу, де кожна людина може відчути себе зрозумілим. Я пройшла теж такий досвід, у мене чоловік - особа з інвалідністю внаслідок війни, - каже Яна.
Яна Івершень, фахівчиня із соціальної роботи
Її завдання - допомогти в найскладніші моменти: з оформленням документів, пошуком роботи, направленням до лікарів чи психологів. Іноді просто побути поруч:
– Не вирішити все за людину, а показати, що вона не сама, - додає вона.
«Має бути розуміння, як правильно говорити з військовим»
Ігор Петровський - ветеран. Після поранення сам пережив довгий шлях до відновлення, а нині супроводжує інших військових. У ветеранському просторі працює з квітня 2025 року. За цей час уже веде 25 справ.
Ігор Петровський, фахівець з супроводу ветеранів
– Кожен ветеран має свою історію. Хтось не хоче згадувати війну, хтось не може її забути, а більшість - досі щодня перебувають там. Але всім потрібна підтримка - вчасна, фахова і ненав’язлива, - каже Ігор.
Він також організовує заходи - от нещодавно провів спортивне свято для родин ветеранів. Також планує навчальні тренінги для родин захисників про те, як правильно спілкуватися з військовими, як допомогти людині з ПТСР.
– Ми допомагаємо вирішувати практично усі проблеми, які можуть виникнути: можемо допомогти знайти лікаря, пройти МСЕК, подати на пільги, допомагаємо з судовими справами і т.д. Звісно, важчі справи - судові, а також ті, які потребують залучення кількох інстанцій. Найважчі - де є глибока психологічна травма, як от у військових, що повернулися з полону, осіб з ПТСР. Великою проблемою є й відсутність місцевого реабілітаційного центру. Ми це відчуваємо щодня, - додає Ігор.
Наразі військові більше звертаються до фахівця в ЦНАПі, адже туди їм треба йти для оформлення різних документів. Когось Ігор зустрічає просто на вулиці або в лікарні, і вже в ході розмови дізнається, що цій людині треба якась допомога. Так було і з Сергієм, військовим з Херсонщини, сім’я якого переїхала в Бар. Після важкого поранення він втратив кінцівку, пройшов протезування. Зараз повернувся до побратимів.
– Ігор мене консультував з юридичних питань, зокрема на що я маю право, допомагав ставати на облік стосовно компенсації за житло. Звернення до фахівця з супроводу ветеранів - хороший спосіб отримати допомогу коли не знаєш, куди звертатися», - ділиться своїм досвідом військовий.
«Війна торкнулася всіх. Навіть тих, хто мовчить»
Психологиня Богдана Сторчило працює у просторі рік. До неї звертаються як ветерани, так і родини військових, зокрема полонених і загиблих.
– Психологічна допомога не має на меті вилікувати швидко, а радше підтримати - крок за кроком, відновлюючи внутрішні сили та здатність жити далі, - каже вона.
Богдана Сторчило, психологиня Барського Ветеранського простору
Найскладніше їй увійти в довіру до пацієнта, адже загалом люди не звикли ходити до психологів. А ті, що пройшли війну або втратили рідних, ще більше закриті. Але фахова психологічна підтримка для них особливо важлива, адже мало хто з рідних та друзів можуть правильно підтримати та підібрати належні слова.
Світлана Токарчук - вдова, чоловік якої загинув у квітні 2022 року, приходить з донькою в Ветеранський простір з часу його заснування та відвідують різні заходи. Каже, що для неї це важлива підтримка - але сумно, що на заходи приходять одні й ті ж. Адже такі зустрічі справді допомагають людям, що пережили втрату, трохи вийти з важкого психоемоційного стану:
– Ветеранські простори - дуже важливі зараз для українців, які близько стикнулися з війною. Я більше можу говорити зі сторони тих, що втратили своїх рідних. Ми тут на заходах не лише щось виготовляємо чи навчаємося надавати першу медичну допомогу чи інше - ми підтримуємо одні одних, можемо розповісти про свій досвід з того чи іншого питання. Бо я це вже пройшла, а хтось тільки, на жаль, стикнувся з тим, і їм зараз дуже важко емоційно. А тут ще доводиться вирішувати багато проблем.
Фото: Сторінка Facebook Ветеранського простору
Різні підходи - спільна мета
У Золотоноші - реабілітація. У Барі - комплексний супровід. У кожної громади - свої ресурси. Але спільне в обох - щоденна праця задля людей. - це також зайве, резюме не потрібно, тим більше це загальні слова без цікавої інформації.
Матеріал підготовлений у співавторські журналістів Ірини Рудик-Малої, редакції БарNews.City, а також Вікторії Горобець та Інни Грекало, редакції Золотоноша.City.
