Війна нещадно забирає від нас все більше і більше Воїнів-Героїв. Відходять в інший світ люди з великої літери, які вже щось встигли зробити на цій землі і які ще тільки будували свої плани. Але всі вони ще мали зробити дуже багато і для себе, і для людей. А найголовніше – хотіли швидше принести рідній країні Перемогу, забезпечити всім нам мирне, спокійне життя. Вони зробили для цього дуже багато, але, на превеликий жаль, не всім судилось побачити це самим. Таким був і барчанин, захисник та Герой Ігор Наталюк.
Ігор Григорович Наталюк народився 13 липня 1973 року в с. Балки Барського району Вінницької області. Мав брата, якого втратив у віці 10 років. Дуже цінував своїх батьків. Коли йому було 20 років, трагічно обірвалось життя батька. Ігор і мама перенесли це дуже важко.
Навчався у Барській школі №3. Після школи навчався у Вінницькому кооперативному технікумі на товарознавця. Відслужив строкову службу в армії. Працював на різних роботах. Займався підприємницькою діяльністю.
Ігор мав двох синів: Даніїла від свого першого шлюбу та Григорія від другого.
Ще у далекому 2014 році він добровільно став учасником АТО, вже тоді почав наближати нашу Перемогу, боронити рідну землю. Воював, брав участь в бойових операціях. Через рік, під час бою, був контужений, внаслідок чого виникли проблеми з здоров’ям, потрібне було тривале лікування, тому вимушено повернувся додому.
З початком повномасштабного вторгнення без вагань, добровільно став до лав ЗСУ, щоб зупинити рашистську навалу і зберегти незалежність та територіальну цілісність своєї Батьківщини.
«В мене є бойовий досвід, - сказав Ігор, - і я там потрібен, тому я йду». Хоча за станом здоров’я міг цього не робити.
Воював в Донецькій області. Боровся за своїх рідних, за кожного українця, за наше мирне життя.
Мав позивний ІГНАТ (від Ігор Григорович НАТалюк). Сталось так, що під час одного з боїв члени екіпажу бойової машини, де був і Ігор, зазнали дуже серйозних опіків. Було тривале лікування, здоров’я Ігоря ще погіршилось. Але не добувши до кінця лікування, він сам повернувся на фронт, не зваживши на незадовільний стан здоров’я. І знову війна, знову бойова обстановка.
Але через два тижні після повернення на фронт, у Ігоря стався інсульт у дуже важкій формі. Доставили на лікування в Дніпро, але лікарі були безсилі. Серце Героя не витримало.
Серце старшого сержанта, старшого техніка 4 десантно-штурмової роти І десантно-штурмового батальйону Ігоря Наталюка зупинилося в госпіталі в м. Дніпро 19 листопада 2023 року.
Це - велика втрата для побратимів, для всіх, хто його знав.
Він був дуже комунікабельним, дружелюбним. Мав багато друзів. Користувався повагою у всіх людей. Дуже любив своїх синів.
Таким він і залишиться у пам’яті всіх нас.
Він був справжнім Воїном-Героєм, не шкодував себе. І йшов на це абсолютно свідомо. Його життя, його вчинки є і будуть прикладом для всіх живих.
Вічна пам'ять та слава Воїну-Герою Ігорю Наталюку!
