У селі Войнашівка Барської громади живе 90-річний Володимир Гнєдов — старожил цього села. Попри свій поважний вік, він щодня працює по господарству, їздить на велосипеді та повторює: «Рух — це життя». Усе життя він прожив поруч із природою, а тепер створює власну енциклопедію, що вмістила б його спостереження, замітки й вирізки, зібрані за десятиліття. Про нього розповіли журналісти Руслана Кондратюк і Олександр Базюк на сайті Суспільне. Вінниччина.
Володимир Гнєдов з с. Войнашівка Фото: Суспільне Вінниця
З дитинства — у лісі
Любов до природи, каже Володимир Тихонович, з’явилася ще в дитинстві — завдяки батькові.
Разом вони ходили до лісу, де хлопчик допомагав зав’язувати дрова чи траву для худоби, адже у батька не було пальців на руках.
— Він показував мені голуба гніздо, ріденьке, що навіть знизу видно. Самого малку я був. А вже в 1962 році почав збирати все серйозно, — розповідає чоловік.
Поштовхом до колекціонування стала новорічна листівка із трійкою коней — саме після неї чоловік зробив перший стенд. Згодом, коли матеріалів стало забагато, вирішив створити альбом.
Тепер у нього кілька великих альбомів, вага одного — близько 40 кілограмів. Сам він їх уже не піднімає їх.
Володимир Гнєдов з с. Войнашівка Фото: Суспільне Вінниця
“Для мене це не єрунда — це велика радість”
Місцеві вважають його трохи дивакуватим, але він не ображається:
— Я Тихонович, а вони Патифонович казали. Кажуть: “Немає от чим зайнятись — займається єрундою”. Ну, а хіба це єрунда? Для мене це велика радість.
Зараз чоловік призупинив роботу над альбомом — не вистачає матеріалів.
— Мені треба мати каталог або якийсь хороший журнал із дикими птахами. Не свійські — не качки й не кури, а дикі. Бо колись бачив гніздечко із шістьма темно-зеленими яйцями, а пташку не впізнав. От хочу знайти, хто це міг бути, — розповідає Володимир.
Майстер на всі руки
Після армії Володимир Гнєдов працював на шахті у Донецьку, керував шахтним комбайном.
За його принципом навіть створив власну машину для обробки землі, але вона, на жаль, не збереглася.
Каже, усе, що його оточує, зробив сам — столи, стільці, полички, ежерку.
— Що бачите — то я все робив. Я не люблю в магазини ходити. Якщо йду, то тільки туди, де є точило, тиски, цвяхи — щось потрібне, — сміється чоловік.
Володимир Гнєдов з с. Войнашівка Фото: Суспільне Вінниця
“Мені тут радісно і не скучно”
Живе Володимир у самотній хатині біля лісу — без інтернету, без газу, але з повним відчуттям гармонії.
— Мені тут дуже радісно і не скучно, бо я все бачу, все знаю, — каже він.
Телефон має, але не користується — погано чує.
Їжу готує просто без газу:
— Я не вмію консервувати. Назбираю грибів, нажарю, поїв — а як знову захочу, знову піду. Газу немає, палю сухими патиками. Їх тут багато, бо ліс поруч.
Фото: Суспільне Вінниця
Поки чекає на нові книги й каталоги, більшість часу проводить у лісі — до нього всього тридцять метрів від порога.
Збирає гриби, ріже дрова, доглядає подвір’я. У господарському магазині нещодавно придбав бінокль, який тепер завжди бере з собою на прогулянки.
— Я люблю спостерігати. То не нудно. А як є птахи — то й радість, — каже чоловік.
І хоч живе сам, не відчуває самотності. У свої 90 він їздить велосипедом, хазяйнує і навіть планує поїхати до Бару, щоб придбати нові матеріали й відновити роботу над своєю енциклопедією природи.
